Історичні паралелі Ярош — Петлюра

Наша авторка Оро Сано знайшла історичні паралелі між нашим минулим і сьогоденням. Ми повинні зробити висновки, вчитись і не відтворювати подібних помилок. Чи зробить це Ярош?

Е-Е-ех! «Щас спою!», — як сказав би Вовк з відомого українського мультика. А я «ех, щас скажу!». І насамперед — для підтримуваного мною обома руками Правого сектору. Бо я суб’єктивно — просто така собі кончена революціонерка по життю, яка чверть століття марно воювала з вітряками на Луганщині, але об’єктивно я — історик. І тому не можу я наступити на горло своїй історичній пісні. Тож слухайте.

Був собі колись такий собі гетьман України Павло Скоропадський. Його державу визнала купа країн світу, а навіть більшовицька Раша (під тиском улюбленої нею в той час Німеччини, природно, але факт є факт) уклала з його Державою мир. чим також її визнала (у т.ч. й те, що навіть Ростов-на-Дону. не кажучи вже про Таганрог, входили в склад України, та й ще багато чого, що потім захапали). Але був тоді й такий хлоп, як Петлюра, а поруч з ним — дехто Винниченко, який тільки вигляд робив, що за Україну, а сам еківоки більшовикам витанцьовував — типу: ось він — я, такий класний, за три копи «здам» Гетьмана, тільки домовтеся з мною про посадоньку в новій, більшовицькій Україночці, ну, будь ласочка! Довго наша казка мовилась та не довго діло робилося.

Гетьмана Скоропадського підтримувала Німеччина, це відомо. Але вона світову війну програла. І хто ж назве розумним політика, який би тримався за сторону. яка у війні програє? Тож і Гетьман, коли німці почали кидати Україну (типа у нас у самих — проблеми, тому, дорогенький, «спасение утопающих — дело рук…»), звернувся до країн Антанти, які ту війну якраз таки й вигравали, по допомогу. Антанта допомогу пообіцяла, але висунула умову — їй потрібна була єдина держава на Схід від Німеччини — щоб коли та зазіхне на сфери впливу Антанти, можна було б німцям вбивчий для них другий фронт швиденько відкрити — щоб тим німцям відразу капець настав. Гетьман погодився на «хведерацію з не більшовицькою Росією». Та він прекрасно знав, що більшовики вже дотрощууть ту «не більшовицьку Росію» дощенту, але за ту «хведерацію» Антанта йому пообіцяла і. що важливо, виділила вже. стільки ж бабла. скільки виділяла Денікіну!

І тут, як чорти з табакерки, вискочили Петлюра з Винниченком з їхнім Правим сект…, ой, вибачте, з корпусом УСС під командуванням Є.Коновальця. і почали репетувати: «Ах, ти ж гад! Україну здав кацапії! Антанті поклонився! Ганьба-геть!». Ну, і гетьнули Гетьмана. який не став в українців стріляти, а поїхав у вигнання в ту ж Німеччину.

І що ж стали робити наші браві керманичі правосек…, ой. вибачте, командарми усусів? Та, розсівшись у кріслах прем’єрів, тут же звернулися до тієї ж Антанти по матеріальну і військову допомогу!.. Та ясно, що поляки в Лізі Націй їм усе спотворили, але й самі вони «прокололися», проголосивши і націоналізацію і реприватизац…, ой, вибачте, ліквідацію приватної власності і різні інші більшовицькі гасла. чим полякам тільки дали привід перед усім світом заявити: Тю, та ви шо — оцим допомагати? Та ви подивіться — це такі ж більшовики, тільки українською розмовляють». І Антанта не тільки послала тих Петлюру з Винниченком подалі — у відомому всім напрямку, а ще й ЕКОНОМІЧНУ БЛОКАДУ їм влаштувала! Через те, що смертельно боялася більшовизму в себе вдома.
Ось які висновки можна зробити, аналізуючи наше історичне минуле.

ПАНЕ ДМИТРО ЯРОШ, Я ВАС ДУЖЕ ПОВАЖАЮ І НЕ ХОЧУ, ЩОБ ВИ ДОЖИЛИСЯ ДО «ЛАВРІВ» СИМОНА ПЕТЛЮРИ»!
Я все сказала, а Бог знає краще. Амінь.